Історія Церкви тримається не лише на великих іменах і митрополитах. Часто її творять тихі, витривалі люди, які день за днем служать іншим — у школі, монастирі, на місіях, у сповіді, у простій розмові. Саме таким був отець Єремія Ломницький — василіянин, педагог, місіонер і духовний батько, чия праця залишила глибокий слід у Галичині та далеко за її межами.
Він народився 8 лютого 1860 року в селі Кавське біля Дрогобича, у священничій родині о. Михайла Ломницького та Марії з роду Гащиць. На хрещенні отримав ім’я Іван — на честь святого Івана Золотоустого. Атмосфера дому була пронизана вірою та служінням: із шістьох дітей четверо синів стали священиками. Тож покликання зростало разом із ним.
Навчався у Львівській академічній та Дрогобицькій гімназіях, згодом — у вчительській семінарії у Львові. Певний час працював учителем. Здавалося, перед ним — спокійна педагогічна кар’єра. Але одна подія змінила все.
Відвідавши василіанський монастир у Добромилі, Іван відкрив у собі глибше покликання — до монашого життя. У 1882 році він вступив до новіціату і прийняв чернече ім’я Єремія. Так почалася нова сторінка — шлях повного посвячення Богові та людям.
У 1886 році він прийняв священничі свячення, склав вічні обіти, а згодом продовжив навчання у Краківській єзуїтській колегії, здобувши ступінь з морального богослов’я. Його відразу помітили як людину глибокої освіти й рідкісного педагогічного хисту.
Отець Єремія викладав українську мову, історію, богословські дисципліни, провадив школи та формацію молодих монахів. Але найбільше його запам’ятали як проповідника. Він умів говорити просто про складне. Без пафосу, без повчань — по-людськи. Саме тому його слухали.
Вже у 1889 році разом з іншими священиками він провів першу народну місію в Галичині. Загалом за життя — понад 50 місій. Це були справжні духовні «марафони»: сповіді, науки, зустрічі з людьми від ранку до ночі.
Його слово не обмежувалося амвоном. Він став співредактором молитовника для молоді «Гостинець», який розійшовся накладом понад 190 тисяч примірників — величезна цифра для того часу. Також дописував до «Богословського вісника» та «Місіонаря», формуючи духовну культуру свого покоління.
Та, мабуть, найяскравіший плід його служіння — заснування жіночого Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. У 1891 році кілька дівчат звернулися до нього з проханням допомогти знайти дорогу до монашества. Отець Єремія не відмахнувся — він побачив у цьому знак часу.
Так народилася ідея нового згромадження, яке займатиметься вихованням дітей, сиріт, працею в селах і містах. Він став для сестер духовним батьком і наставником. Перша сестра — Йосафата Михайлина Гордашевська — нині Блаженна. А сама спільнота згодом виросла в потужну силу служіння в Україні та світі.
З 1907 по 1915 рік отець Єремія був ректором Станіславівської духовної семінарії. Студенти згадували його з великою теплотою: вимогливий, але справедливий; строгий, але батьківський. Щотижня проводив окремі зустрічі, де говорив не лише про науку, а про сенс священства і відповідальність перед людьми.
За дорученням митрополита Андрея Шептицького він здійснював непрості поїздки до Росії, досліджуючи становище греко-католиків та намагаючись захистити їхні права. Це була делікатна й ризикована місія.
Найважче випробування прийшло з війною. У 1915 році російські війська арештували його і вивезли на заслання до Симбірська. Йому пропонували виїхати до безпечного Відня. Він відмовився. Залишився з тими, за кого відповідав — із сестрами та вірними.
Там, на чужині, далеко від дому, 3 липня 1916 року отець Єремія відійшов у вічність. Йому було лише 56.
Його життя — без гучних титулів і слави — стало прикладом тихого героїзму: вчити, виховувати, підтримувати, не тікати, коли важко.
У 2009 році розпочато беатифікаційний процес Слуги Божого о. Єремії Ломницького.
Сьогодні, згадуючи його постать, розуміємо: саме такі люди формують хребет Церкви і народу. Люди, які не шукають вигоди, але залишають після себе покоління учнів, сестер, священиків і вірних.
Пам’ять про отця Єремію — це не лише історія. Це запрошення жити так само віддано.
Інформаційний відділ Крехівського монастиря