Історія мощей святого мученика Пасива — це унікальний приклад духовної традиції, віри та жертовності, яка тісно переплітається з українською релігійною історією. Цей святий мученик, який ще в дитячому віці прийняв смерть за Христа, став символом непохитної віри, а його мощі протягом століть зберігалися, передавалися й почиталися християнськими громадами.
Папа Лев ХІІІ, який започаткував добромильську реформу, передбачив великий розвиток Чину Святого Василія Великого. Свою духовну підтримку він підтвердив подарувавши мощі святого Пасива, мученика, який був похований у катакомбах серед інших вірних. На ногах цього святого знайшли ампулку з його кров’ю — це стало символом і доказом його мученицької смерті.
Мощі святого Пасива зберігалися в церкві св. Евзевія в Римі, вони були завинуті в шовк, знаходилися в подушечці, на якій була фігурка з воску, що зображала святого як маленьке дитя. У підніжжі фігурки зберігалася ампулка з рештками крові мученика.
У вересні 1887 року мощі святого Пасива прибули до Перемишля, де їх урочисто зустріли єпископи Іван Ступницький та Лука Солєцький. Після цього мощі перенесли до парохіяльної церкви Добромиля, а потім — до монастирської церкви.
У 1906 році, із перенесенням новіціяту з Добромиля до Крехова, святі мощі також були переміщені. Вони знайшли своє місце у великому престолі монастирської церкви.
З приходом радянської влади ченці змушені були залишити монастир у Крехові. Релікварій з мощами залишився без належного догляду. Зрештою, його пошкодили: воскову фігурку забрали, ампулку з кров’ю розбили, а реліквії святого довгий час залишалися без уваги.
Однак частина реліквій святого Пасива перейшла до Унівського монастиря. Там їх тимчасово зберігали, але згодом, після закриття монастиря, реліквії забрав фінвідділ Перемишлянського району. Подальша доля реліквій залишається невідомою.
Незважаючи на випробування, які випали на долю мощей святого Пасива, їхня історія залишається свідченням невичерпної сили віри та любові до Христа. Ця реліквія нагадує про важливість духовної спадщини та обов’язок її збереження для майбутніх поколінь.
Інформаційний відділ Крехівського монастиря