Андрей Шептицький (1865–1944) — постать, яка залишила глибокий слід в історії України. Народжений у родині графів, він зрікся світських привілеїв, став ченцем Чину святого Василія Великого і все своє життя присвятив служінню Богові та українському народові. З 1901 року — Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський. Він був не лише духовним провідником, а й мудрим організатором, меценатом культури та освіти, захисником бідних і переслідуваних. Під час Другої світової війни, ризикуючи життям, рятував євреїв, за що отримав визнання у світі.
Його слова звучать актуально й сьогодні:
- “Любіть Україну не до глибини душі, а до глибини власних кишень.”
- “Моліться так, наче все залежить від Бога, але працюйте так, наче все залежить від вас.”
- “Найбільше щастя — робити добро іншим.”
- “Не дайте ніколи зламати вашого духа — навіть коли обставини безнадійні.”
- “Тільки той народ має майбутнє, який дбає про своїх дітей і молодь.”
- “Будьте милосердні, бо милосердя — це найвища форма любові.”
- “Національна свобода без внутрішньої свободи — це ілюзія.”
- “Бережіть єдність, бо розбрат — найсильніша зброя ворога.”
- “Найцінніше багатство нації — її духовність і моральність.”
- “Міцна віра і любов до ближнього здатні перемогти будь-яке зло.”
Його життя — приклад жертовної любові до людей, а його слова — дороговказ для тих, хто шукає правди та світла.
Інформаційний відділ Крехівського монастиря