Коли 19 травня 2026 року в Крехівському монастирі отців Василіян залунав подячний спів Божественної Літургії, вона звучала одразу за двох ювілярів — і водночас за цілу родину, яка дала Церкві трьох чернечих синів. Отець Мелетій Батіг відзначив 85-ліття від дня народження, його молодший брат отець Віктор — 75-ліття. Обоє — ієромонахи Чину святого Василія Великого, обоє — свідки відродження греко-католицької церкви з катакомб радянського підпілля.
Брати народилися у Львівській області на Яворівщині у великій родині Івана та Анастасії Батогів, де зростало вісім дітей. Те, що до василіянського чернецтва в різний час вступили одразу троє братів із цієї родини — Микола (о. Мелетій), Василь (о. Віктор) і Семен (бр. Севастіян, 1933–2008) — є рідкісним свідченням глибини родинної віри й мужності в часи, коли будь-яка релігійна діяльність каралася радянською системою.
Отець Віктор вступив до Чину 19 грудня 1980 року, пройшов підпільну семінарію і був таємно висвячений у 1988-му. Отець Мелетій, на той час уже зрілий чоловік із технічною освітою Львівської політехніки, наслідував брата у 1988 році — і двома роками пізніше, 30 квітня 1990-го, прийняв священство.
Після легалізації УГКЦ обоє братів опинилися в гущі відродження церковного життя. Отець Віктор пройшов шлях від ігумена Жовківського монастиря (1990–1992) до генерального консультора Чину на Генеральній капітулі, а в 1996–1997 роках обіймав посаду протоігумена провінції Найсвятішого Спасителя — фактично очолюючи всю провінцію в один із найвідповідальніших моментів її відновлення. Пізніше він служив магістром новіціяту в Малому Березному та ігуменом Підгорецького монастиря.
Отець Мелетій обрав інший шлях — місійний і будівничий. Приїхавши до вінницького міста Бар у 1990-х роках, він поставив собі за мету відновити тут традицію Василіян, що сягала XVII–XIX століть, але була знищена. У 1995 році розпочав реконструкцію монастирської споруди — і терпляче, рік за роком, формував парафіяльну громаду. 1 грудня 1998 року в місті офіційно зареєстровано Резиденцію святого Івана Хрестителя провінції отців Василіян. Сьогодні парафія живе й діє — і це є безпосередньою заслугою о. Мелетія.
За його ініціативою впорядковано могили Українських Січових Стрільців, він довгі роки брав участь у громадських і просвітницьких заходах. У 2018 році о. Мелетія прийнято до Національної спілки письменників України — підтвердження того, що його слово служить не лише з амвона, а й зі сторінок книжок. Барська міська рада у 2017 році присвоїла йому звання Почесного громадянина міста.
Символічно, що двоє братів, які обрали чернечий шлях незалежно один від одного і більшість свого церковного життя провели в різних монастирях і на різних урядах, зійшлися на служінні у Крехівському монастирі святого Миколая.
Ювілейна Божественна Літургія 19 травня 2026 року в Крехові була не просто святкуванням двох дат. Вона стала подякою за понад сімдесят років спільного родинного служіння — у підпіллі й на волі, в будівництві монастирів і у вихованні новиків, у слові писаному й проголошеному. Нехай Господь дарує отцям Мелетію і Віктору ще довгих, благодатних літ.
Інформаційний відділ Крехівського монастиря